22 березня таксисти всіх країн святкують своє професійне свято — День таксиста.
А почалося все в 1907 році в Лондоні — колиски сучасного таксі. Саме тоді на машини (кеби) були встановлені таксометри, тепер ми називаємо їх лічильники, і c тих пір столичний візник став таксистом.
Лондонський таксист — професія культова, претенденти на неї тримають строгий іспит на так зване Знання Лондона. Підготовка до яких, займає до трьох напружених років роботи. Знання Лондона — це знання більш ніж 25000 вулиць і вуличок, площ, готелів, вокзалів, театрів, ресторанів і т.д .. Лондонські таксисти знають про місто фактично все. Щасливі власники ліцензії шанують клієнта і дуже дорожать своїм класичним кебом.
Та й взагалі таксист професія романтична і небезпечна. Це якісь ковбої сучасного міста.
Недарма створено так багато художніх образів — Райкін зіграв свого знаменитого таксиста в репризі «Люди — манекени», а знаменита фраза Анатолія Папанова «Хто замовляв таксі на Дубровку» або повчальна репліка радянської епохи вимовлена Нонною Мордюковою «Наші люди в булочну на таксі не їздять!» з культового кінофільму «Діамантова рука», навіть рано пішов із життя Сергій Бодров у фільмах «Брат» і «Брат-2» зміг вміло обіграти послуги пост-радянського таксі. Всесвітньо відомий режисер Люк Бессон присвятив цій професії яскраву і феєричну трилогію «Таксі».
У багатьох країнах об’єднання таксистів відкривають музеї, які користуються величезною популярністю. Фанати автомобілів віддають перевагу таким установам, адже там все по справжньому, від душі. Московські таксисти відкрили музей таксі, та такий що рівному йому немає в жодній країні.
У економічну кризу щільні ряди таксистів поповнилися господарями машин в кредиті, і кожному вистачило роботи. Все частіше на дорогу стали виїжджати жінки, вони дуже швидко стали рівноправними господарями дороги. Послуги таксопарків з кожним роком надають більш якісні послуги, їх спектр розширюється. Пасажир уже може підбирати як час виїзду, так і якість салону, тариф і марку машини, і багато іншого. Але все ж, як би не намагалися директора і диспетчера, найбільше часу пасажир проводить саме із таксистом, гарний настрій і впевненість якого передається клієнтові.
Приємно усвідомлювати, що у київського таксі такі райдужні перспективи. Ще слід визначити День українського таксі, відкрити свій власний музей, убезпечити таксиста, а на державному рівні прийняти відповідні закони і постанови.
Хочеться побажати Вам, дорогі таксисти, успіху на дорозі, розвитку вашого промислу, побільше вдячних пасажирів і хорошою каси в кінці зміни. А від імені всіх пасажирів, сказати спасибі! — За працю, за недоспані ночі, за швидку і безпечну їзду по поганих дорогах і постійне подолання пробок.